Класна година: «Героїчна спадщина запорізького козацтва – крок до майбутнього»
Мета:

· ознайомити дітей з періодом козаччини; висвітлити причини та процес виникнення українського козацтва,показати місце козацтва в господарській колонізації Дикого Поля;

· розглянути козацтво як явище світової історії;

· виховувати у дітей шанобливе ставлення до власної історії і спонукати до наслідування кращих козацьких рис гетьманів та кошових отаманів(відваги, мужності, безмежного патріотизму, добродушності, безкорисності, товариськості) .

Основні терміни та поняття: козаки, Запорізька Січ, Обладнання: портрети гетьманів, фотографії козацьких клейнодів (булава, бунчук)

Хід виховного заходу:

Слово вчителя. Сьогодні великої ваги набуває відродження українського козацтва, бо це і відродження України. Указом Президента України 14 жовтня оголошено Днем українського козацтва. Таким чином, Покрова святкуватиметься в нас не тільки як народнорелігійне, а й національне свято. На Запоріжжі була церква святої Покрови, і запорозькі козаки вважали святу Покрову своєю покровителькою. З 1999 року свято Покрови в Україні відзначається як . „Покрова накриває траву листям, землю снігом, воду – льодом, а дівчат – шлюбним вінцем”. В українських селах і до сьогодні дотримуються давньої народної традиції справляти весілля після Покрови. Від Покрови і до початку Пилипівки – пора наймасовіших шлюбів в Україні..

Учень 1. Причини виникнення українського козацтва. Слово « козак» означає „ вільна людина “. Перші згадки про козаків датуються 1489 р. – козаки супроводжували польське військо в поході проти татар, а у 1492 році здійснили перший відомий похід проти турецьких володінь. У ті часи, коли Україна знемагала від татарських нападів, енергійні, сміливі люди вирушили в степ на „ уходи “. Ці люди поволі об’єднувались у ватаги, групи, які спільно полювали, а в разі потреби нападали на татар, відбиваючи в них награбоване майно. На зиму уходники поверталися до своїх осель – Києва, Канева, Черкас. Походили козаки з різних станів: селян, бояр, міщан. Були серед них навіть князі-магнати, яких приваблювала стихія степу з його пригодами.
Виникнення українського козацтва було викликано низкою причин, а саме: нестача власної орної землі; посилення феодальної експлуатації українського населення; бажання польської прикордонної адміністрації поставити козацтво на службу; наступ католицької церкви.

В сиву-сиву давнину
Козаки йшли на війну,
Бо на рідну Україну
Сунулися без упину
Ляхи, турки та татари,
Москалі та яничари.
Щоб палить сади і хати,
Щоб людей в неволю гнати.

Учень 2.Поява перших січей, виникнення Запорізької Січі.

Низового козацтва пов’язане з утворенням Запорозької Січі й діяльністю українського князя Дмитра Вишневецького. Від початку освоєння уходниками нових земель вони в придатних місцях будували невеличкі укріплення ( засіки, січі ). Так поступово виникла система укріплень, а згодом сформувався й союз козацьких поселень.
У 40-х роках ХVІ ст.. князь Дмитро Вишневецький об’єднав розпорошені козацькі ватаги й незабаром збудував на острові Хортиця( 1552) укріплене земляними валами поселення, у якому розташувався козацький гарнізон, зберігалися запаси зброї, боєприпасів та продовольства. Так утворилася Запорозька Січ – центральне укріплене поселення козаків, де перебувало також військове і адміністративне управління контрольованої козаками території. Січ як укріплення кілька разів переносилася на інше місце, де діставала додаткову назву від річки, на якій вона розташовувалася. Першою з відомих Запорозьких Січей була Хортицька, існування якої датується 1553-1557 рр. Інколи козаки поверталися на старе місце. Укріплення, де знаходилося козацьке управління, ще називали Кіш, або Кіш Запорозький.
Учень 3. Закони та звичаї козаків

На Запорізькій Січі для підтримки порядку були прийняті закони. Жорстоко карали злодіїв, вбивць і тих, хто не платив борги. Злодіїв прив’язували до стовпа, клали поруч кия , і кожен міг вдарити злодія. Боржника приковували до гармати, і бідолаха змушений був сидіти біля гармати доти, допоки його борг хтось не заплатить.

Ритуал прийняття новоприбулих до січового товариства був доволі простим. У новачка серйозно запитували, чи вірує він у Бога, і жартом – чи п’є горілку. Потім записували до певного куреня, переважно до того, де більшість становили його земляки. Відповідно до особливостей його мови, поведінки, зовнішності він отримував прізвисько, яким у подальшому і іменувався. Вітчизняні й іноземні історичні джерела описують позитивні і негативні риси запорозького козака. Серед позитивних: щирість, щедрість, винахідливість, гостинність, чесність, хоробрість, жартівливість, любов до музики та пісні. Водночас козаки любили похвалитися подвигами, зброєю, одягом, їм були притаманні легковажність, безпечність, схильність до лінощів і гультяйства в час , вільний від походу. Проте військовий обов’язок був для них понад усе.
Необхідність тримати запорозьке військо у високій бойовій готовності, постійна небезпека була причинами для того, що під загрозою смертної кари заборонялося приводити на Січ жінок. Козаки, як правило одружувалися у досить поважному віці, їхні сім’ї жили в козацьких слободах або в різних регіонах України.
У по ходах і боях козаки дотримувалися суворої дисципліни, за найменше порушення якої карали смертю. Вищим був суд кошового отамана.
Запорожці були глибоко віруючими людьми. Усі важливі справи козаки починали після молитви. Православна віра згуртовувала різних по національності запорожців.

Учень 4. Січове війско ділилося на полки на 500 осіб. Полк мав п’ять сотень просто люду; сотня мала десять десятків по десять просто люду. Полками командували полковники, сотнями – сотники, десятками – десятники, так звані куренні отамани. І власне кожний такий курень жив в окремій хатці-курені. Канцелярію вів писар, що писав усякі письма й прикладав печатку, на якій було написано:”Печать Славного Війська Запорозького Низового”. Цілою Січчю командував кошовий, що його звали « батьком – кошовим».Його вибирали на спільній раді, на майдані серед Січі. Кого вибрали, того могли й скинути, коли був несправедливий, але доки був старшим, то сліпо його слухали, і він мав право карати навіть смертю.Йому до помочі були судді й осаули.

Козаки воювали двома способами. Звичайно нападали на ворога кіннотою, а піхота наступала з боків. Ніхто не піддавався, всі билися до останку, кажучи:”Або перемога, або смерть!”

Учень 5. Гетьман Дмитро Вишневецький

Дмитро Вишневецький – один із перших відомих в історії українського козацтва гетьманів. Замолоду покинув батьківський дім задля лицарської слави. В 1551 році – черкаський і канівський староста, організатор відсічі татарським нападам. Протягом 1556 р. організовував численні походи запорожців у володіння кримського хана і на турецькі фортеці. Згодом був запрошений до Москви і як московський воєвода здійснював походи на татар. Останній похід Дмитра Вишневецького розпочався влітку 1563 року. Із загонами козаків князь рушив до Молдови. Там потрапив у полон і невдовзі був переданий туркам. Але Вишневецький ладен був краще загинути, ніж зрадити свою віру. Загибель Дмитра Вишневецького не спричинила розпаду козацької організації. Більше того, після Люблінської унії, коли швидко зросла панщина на Галичині, на Волині, Північній Київщині та на Західному Поділлі і посилився національно-релігійний гніт, кількість козаків значно збільшилась, насамперед за рахунок селян і міщан.

Учень 6. Петро Сагайдачний

Петро Сагайдачний закінчив Остроградську академію, знав декілька мов. Служив у Київського магната. Згодом подався на Запоріжжя і там виявив себе як дуже здібний ватажок. Козаки вибрали його гетьманом. В 1606 р. здійснив похід на Кафу. Сагайдачний взяв це місто, спалив турецькі кораблі і визволив багато невільників. Його слава залунала по всій Україні. Бажаячі визволити Україну з-під влади Польщі, згоджується повести козаків під Хотин, де одержує одну перемогу за іншою. Тут був тяжко поранений і помер.

Учень7 . Богдан Хмельницький. Хто не знає Богдана Хмельницького. Син українського шляхтича. Закінчив Київську братську польську єзуїтську школи. Побував у турецькій неволі. Врятувавшись пішов на Запорізьку Січ. Зажив новим серед козаків. Його обрали гетьманом і він, заручившись підтримкою кримського хана, почав готуватись до війни з Польщею. В нелегкій боротьбі зумів звільнити Україну з-під влади Польщі.

Учень 8. Иван Мазепа. Його гетьманування було найтривалішим – 22 роки. Замолоду отримав гарну освіту. Жив у Франції, Голандії, був у Німеччині, Італії. На Запорізькій Січі його обрали гетьманом, Мазепа вирішив звільнитися з-під влади Російського царя. Він домовився з шведським королем Карлом ХІІ, щоб разом ударити по царському війську. Але план Мазепи не вдався і він змушений був тікати в турецькі володіння, де й помер.

Заключне слово вчителя Виникнення українського козацтва та Запорізької Січі було закономірним явищем української історії. Воно протистояло не тільки турецько-татарській агресії, а й очолило національно-визвольний рух проти польського панування і боротьбу за власну державу.

Вікторина “Чи знаєш ти добу козацтва?”

1. На якому острові зародилась перша Січ? (на Хортиці)

2. Яке прізвисько дали січовики Григорію Потьомкіну? (Грицько Нечеса)

3. Козаки називали Січ матір’ю, а Великий Луг... (батьком)

4. Як називається трагічний період в історії України в третій чверті 17 століття? (Руїна)

5. Як називалась січова церква? (Покрови Богородиці)

6. Чиї образи вишивались на прапорах Січі? (Спасителя й архістратига Михаїла)

7. До якого лицарського ордену належали козаки Війська Низового Запорозького?

(мальтійського)

8. Яку річ цінували на Січі нарівні з гострою шаблею і добрим конем? (бандуру)

9. На чиї кошти велось навчання в січових школах? (Війська Запорозького)

10. Юний січовик-зброєносець у козацької старшини в Україні в XVI-XVIII століттях називався: (джура)

11. З якою твариною або птахом козаки відправлялись у морські походи? (півнем)

12. Як називалась бортова гармата на козацькій чайці? (фальконета)

13. Яку зброю козаки називали “ясною”? (шаблю)

14. Як називались у козаків розвідники? (пластуни)

15. Голова козацького уряду. (Гетьман.)

14 жовтня – свято Покрови Пресвятої Богородиці та день Українського козацтва

     За народним календарем у жовтні закінчувалася осінь і тому він був перехідним від осені до зими. Початком зими в українському селі вважалося свято Покрова (14 жовтня) — Покров Пресвятої Богородиці і Пріснодіви Марії. Віруючі українці в цей день урочисто ідуть до церкви й благоговійно промовляють слова Богородичного тропаря свята: "Сьогодні ми, православні люди, радісно святкуємо, осяяні Твоїм, Божа Мати, явленням, і, здіймаючи очі до Твого пречистого образа, уклінно просимо: покрий нас чесною Твоєю покровою й визволи нас від усякого зла, благаючи Сина Твого, Христа Бога нашого, щоб спас душі наші".
Ще у язичницькі часи день, на який нині припадає свято Покрови, був пов’язаний з культом поминання предків та творення нових родин, святкуванням закінчення хліборобського циклу, коли завершувались усі польові роботи. В християнську епоху з Покрови починалися вечорниці, які тривали до Великодня, і весілля, які тривали до пилипівських заговин (27 листопада). Це також була пора наймасовіших шлюбів.
   Покрова Пресвятої Богородиці - велике Богородичне свято, яке було встановлене на честь з’явлення Матері Божої в одному із храмів Константинополя біля 910 року. За правління імператора VІ Філософа (886-912), коли на місто напали сарацини, жителі молилися на всенічній службі у Влахернському храмі, де переховувалася її риза. Саме в цей час виходець із українських земель угодник Божий Андрій, Христа ради юродивий, побачив під церковним склепінням з’явлення Пресвятої Богородиці в оточенні ангелів, пророків і апостолів. Матір Божа молилася за Весь християнський світ, а потім, підійшовши до престолу, зняла з голови покривало (омофор) і покрила ним християн, що молилися тоді у храмі. Св. Андрій із хвилюванням запитав у свого учня Єпифанія (Епіфана): "Чи ти бачиш, брате, Царицю і Владику всіх, яка молиться за весь світ?". На що той відповів: "Бачу і жахаюся". Це з’явлення було прославлене присутніми в храмі людьми, які увірували в допомогу Матері Божої у їхній боротьбі із загарбниками. Підбадьорені небесною підтримкою, греки-християни перемогли сарацинів. Покров-омофор став символом опіки і заступництва Пречистої Діви Марії.
Згодом цю подію прославили у всьому Константинополі, а на Русі в ХІ ст. поширилось свято Покрови Пресвятої Богородиці, яке віднесли на 1 Х (за новим стилем 14 Х).
Божу Матір, яку називали в тому числі і Покровою, вважали своєю покровителькою запорозькі козаки, а значить, вона є покровителькою України. Після Указу Президента України 1999-го року день 14 жовтня відзначається як День українського козацтва.
Українське козацтво зародилося давно. Перші письмові згадки про козацтво датуються 80-90 роками ХV століття. Саме слово козак – ввійшло у свідомість нашого народу в значенні вільна людина, народний месник, борець за свободу і незалежність України.
     Козаки освоювали незаселені українські степи за Дніпровськими порогами. На ці простори не поширювалася влада ні польсько-литовських, ні татаро-турецьких загарбників. На цих землях, а згодом на всій території України утворився новий стан вільних людей – запорозьке козацтво.
   Нижче Дніпровських порогів, де ріка ділиться та утворює острови, козаки ставили собі фортеці – “острожки”. Далі на місці дрібних побудували одну головну, яку назвали Запорозька Січ.
    Запорозька Січ – це феномен світової цивілізації навіть з висоти нинішнього дня, не кажучи уже про час її існування. Своїм суспільним укладом, структурою, військовою організацією, писаними і не писаними законами, побутом і звичаями Січ не мала аналогів. Січ була рятівницею і рідною домівкою для козака і гречкосія, і всіх, кому потрібний був її захист. Січ була зразком поєднання демократизму зі строгістю порядків і самодисципліни. Січ була колискою української державності, контролюючи значні території, утримуючи багатотисячну армію, адміністративний апарат. Січовики мали символіку: прапори, гімн, герб. Столицею Запорозької Січі була могутня фортеця, оточена частоколом, в заборолах якого виставлено гармати. На центральній площі стояли церква, скарбниця, військовий арсенал, майстерні. Навколо них – курені-казарми, в яких жили запорожці. Козаки вибирали свою старшину – гетьмана, кошового отамана, курінних отаманів – вільним, демократичним голосуванням. Збройні сили складалися з таких родів військ: піхоти, кінноти, артилерії та морського флоту.
     На Запорозькій Січі існувала постійна школа лицарського, військового мистецтва. При січовій церкві діяла загальноосвітня школа. Командний склад низового війська, як правило, був високоосвічений. Полковники, сотники, чимало рядових козаків закінчували Києво-Могилянську академію або інші вищі чи середні навчальні заклади.
На Запорожжі існувало суворе законодавство, що не допускало будь-яких аморальних вчинків. Нещадно викорінювалося злодійство, розбій, конокрадство. Не було місця в цьому товаристві зраді, боягузтву, підлості, шахрайству.
     Виникнення січі пов’язане з іменем Дмитра Вишневецького (Байди) з містечка Вишнівець. Д.Вишневецький належав до неспольщених українських магнатів, був канівським старостою. Своє свідоме життя присвятив боротьбі з Кримським ханством і турецькими загарбниками. Усю надію покладав на українське козацтво, з яким не раз громив татар і турків. У Молдавії Байда потрапив у полон, і турки замордували його. Народ у піснях і думах увіковічив відважного отамана