Чорнобиль…
Трагедія… Пам'ять…
Урок пам’яті
Мета. Розширити знання
учнів про трагедію віку – вибух на ЧАЕС, розвивати пам'ять, мислення, вміння
виразно читати. Виховувати любов до рідного краю, природи; виховувати у дітей
людяність, доброту та згуртованість.
Епіграф:
Чи знаєш ти, світе,
як сиво ридає полин,
Як тяжко, як тужно
моєму народу болить!
Хід заходу
Чорнобиль…Минуло
27 років. Тепер це слово знає весь світ. Чорнобиль – це мука і трагедія, це
подвиг і безсилля, це пам'ять, це наш нестерпний біль.
Серед природних
і техногенних катастроф, які сталися упродовж історії людства, Чорнобильська
займає особливе місце. Вона засвідчує всемогутність і безсилля людини.
Не можна про це не казати,
Мовляв, це було вже давно.
Перед очима батько-мати,
І Україна, і Дніпро.
Не можна ні про що мовчати,
Горить тривогою чоло.
Птахи складають гімн весні,
Всміхаються до сонця квіти,
А пам'ять лине в моторошні дні,
Гудуть жорстокі дзвони квітня.
(Лунає сумна
мелодія діти запалюють свічки)
Сьогоднішній
урок пам’яті – про ті трагічні події.
Було собі в Україні місто Чорнобиль. Затишне,
красиве. Та біля нього побудували атомну станцію. І недогледіли її. Погано
збудували. Погано й пильнували.
Сталася аварія на атомній станції. Багато земель України стали брудні. На
них не можна сіяти, пасти худобу. На заражених землях нікому тепер не можна
жити. Ті землі треба лікувати. Чорнобиль — тепер велика рана України.
Чорнобиль походить від назви гіркого полину
чорно-билки. Спочатку так іменувалося давнє поселення, потім — місто, а згодом
— і атомна електростанція.
(перегляд відео Вибух на ЧАЕС)
Улітку у
Чорнобилі любили відпочивати багато киян, москвичів, ленінградців.
У ніч з 25 на 26
квітня 1986 року о першій годині 23 хвилини над четвертим реактором
Чорнобильської атомної електростанції нічну пітьму розірвало полум’я.
Ту мирну весняну
ніч на берегах Прип’яті люди
ніколи не забудуть
Проте в ту саму ніч, з 25 на 26
квітня, відлік часу став уже не мирним, а бойовим і аварійним.
Першими до
реактора за тривогою прибули пожежні з охорони АЕС на чолі з 23-річним начальником
караулу лейтенантом Володимиром Правиком.
За ними
незабаром прибув і караул з охорони міста Прип’яті, командиром якого був 22-річний
лейтенант Віктор Кібенок.
Їх було 28 – пожежних Чорнобиля.
Ніхто з них не здригнувся, не відступив; і кожен гідний того, аби про нього
говорили, писали, пам’ятали.
Про кожного.
(перегляд відео
Ліквідація)
(Виразне читання
вірша учнем)
Зойкнула Земля чаїним криком:
Сину, вбережи і захисти! –
Вийшла мати із іконним ликом:
Йди, синочку. Хто ж, коли не ти?
Спалахнуло Небо, впало крижнем:
Сину, вбережи і захисти! –
Вийшла Жінка з немовлятком
ніжним:
Йди, коханий. Хто ж, коли не ти?
І уже ні сина, ані мужа.
Лиш розверсті зорані поля.
Та пліч-о-пліч стали біль і
мужність.
Дух і воля. Небо і Земля.
Декілька годин
провели пожежні на 4-му енергоблоці.
Життям і здоров’ям сплачено за
години неймовірно важкої праці в тому місці, де і через місяці знаходитися
можна буде лічені хвилини.
Відвага… Для
пожежника це професійна риса, без якої ніяк не можна. Ось так і тієї трагічної
ночі пожежники виконували свою звичайну роботу.
О, ні! Це був смертельний бій, з
якого хлопці вийшли переможцями. 28 чоловік двох пожежних караулів затулили
собою не тільки станцію, а й Європу. 6 чоловік загинули майже відразу.
Запам’ятайте їхні
імена. На все життя запам’ятайте:
– Герой Радянського Союзу лейтенант
Володимир Правик
–
Герой
радянського Союзу лейтенант Віктор Кібенок
–
Сержант
Микола Ващук
–
Старший
сержант Василь Ігнатенко
–
Старший
сержант Микола Титенок
–
Сержант
Володимир Тищура
Вічна слава героям! Вшануймо їх
хвилиною мовчання.
(хвилина
мовчання)
(перегляд
слайдів)
2013 рік. Чорнобиль. Чорний біль
нашої землі. І скільки б не минуло років, все одно це слово полум’янітиме чорним
вогнищем скорботи.
(Інсценівка
вірша «Чорнобиль-трава»)
1 уч. Намалюй, – дитина просить, – радість і красу.
2 уч. І малюю я веселку, і квітку, і росу.
З посмішкою на обличчі дівчину в вінку,
І хлопчину, що кружляє з нею у танку.
1 уч. Намалюй мені розлуку, смуток і журбу.
2 уч. Я малюю лист осінній, схилену вербу,
Що спустила свої віти голі до землі.
І ключами в синім небі линуть журавлі.
1 уч. Намалюй мені ще ніжність.
2 уч. Тема не проста.
І малюю я рожеві мамині вуста,
І метелика, і сонце, й квітку лугову,
І зелену, шовковисту молоду траву.
1 уч. Намалюй, – дитина просить, – намалюй біду.
2 уч. Як її намалювати? Спосіб не знайду.
Чи поранену пташину, може, ледь живу?
А рука сама малює чорнобиль-траву…
1 уч. Нащо ти траву малюєш? Це біда така?
2 уч. Цю траву зовуть чорнобиль, ця трава гірка.
В ній отрута, смерть і сльози, і
брудна вода.
В ній хвороби, сум, неспокій. Це
страшна біда.
1 уч. Краще намалюй щось гарне. Намалюй життя.
А гірку траву чорнобиль викинь на
сміття.
2 уч. Так, дитино, намалюю я життя тобі.
І надії намалюю, й мрії голубі.
Намалюю синє небо, чисте
джерело.
Намалюю я лелеку, поле і село.
Намалюю віру, розум, доброту й любов.
Та гірка трава чорнобиль проростає
знов.
Чимало років
минуло з дня трагедії на Чорнобильській АЕС. Чорнобильська аварія стала для нас
уроком, за який заплачено дорогою ціною. Тож не треба повторювати помилок.
Давайте берегти оточуючий світ! Нашій планеті вистачить одного Чорнобиля.
(перегляд відео жива природа)
Передісторія катастрофи
У 1996 р.
виповнилося 100 років від часу відкриття французьким вченим Беккарелем явища
радіоактивності.
Відкриття радіоактивного розпаду атомів, якій
супроводжується виділенням ядерної енергії, стало початком переходу людства до
атомного віку. Але ядерна енергія, яка виявилась, несла людству небезпечні
біди.
Початок
формування потужного науково-промислового атомного комплексу на території
колишнього СРСР поклав створений у Москві (1946 рік) перший в Європі ядерний
реактор. Було сформовано союзне атомне відомство – Мінатоменерго (раніше
Середмаш) – всесильна, могутня і в достатній мірі одіозна організація.
Серед усіх
трагедій, які пережило людство, чорнобильська катастрофа не має аналогів за
масштабами рукотворного забруднення екологічної сфери, негативного впливу на
здоров’я, психіку людей, їх соціальні, економічні і побутові умови життя.
Щоб глибше
зрозуміти весь трагізм становища, в яке потрапили мільйони людей, знайти
коріння цього всенародного лиха, повернемося трохи до історії чорнобильського
регіону і діючої в ньому атомної станції. Чорнобиль – місто Київської області
України – розташований на річці Прип’яті при впаданні в неї річки Уж. Він є
одним з найстаріших слов’янських міст.
Перші
літописні відомості про Чорнобиль належать до 1193 року. У 1362 році він був
загарбаний Литвою. Після Люблінської унії 1659 року підпав під владу Польщі.
Населення Чорнобиля брало участь у визвольній війні українського народу
(1648-1654) під керівництвом Богдана Хмельницького. Після другого поділу Польщі
(1793 р.) Чорнобиль у складі Правобережної України возз’єднано з Росією.
У 1923 році
утворюється Чорнобильський район. Його центром стає місто Чорнобиль. У районі –
64 населені пункти.
На сході район
омивається Київським водосховищем. Розташований у межах Польської низовини. Для
поверхні району характерно чергування заплавних лучно-болотних типів місцевості
та піщаних горбів та пасм.
На ім’я міста
Чорнобиля (до ХІІ ст. Стрежев) була названа і атомна електростанція. все життя
і діяльність Чорнобильської АЕС були пов’язані зі своїм ровесником – містом
Прип’яттю.
Рішенням
технічної ради Міністерства енергетики і електрофікації колишнього Радянського
Союзу від 15 березня 1966 року пунктом будівництва Чорнобильського
(Центрально-Української – такою була перша назва) АЕС було визначено село
Копачі Чорнобильського району. А постановою ЦК КПУ і Ради Міністрів республіки
від 2 лютого 1967 року Центрально-Українська АЕС була перейменована на
Чорнобильську атомну станцію.
Рішенням
Міненерго СРСР за № 13 від 2 березня 1971 року було прийнято обгрунтовання
збільшення потужності ЧАЕС до 4 млн. кВт. год.
У травня 1971
року будівельники ЧАЕС розпочали рити котлован під головний корпус І-го
енергоблока. А вже 15 серпня 1972 року чашу котловану головного корпусу
заповнили сотні учасників будівництва АЕС. Паралельно розгорнулися роботи по
зведенню міста енергетиків – Прип’яті.
У ході
будівництва першого, другого, а потім третього і четвертого реакторів масштаби
робіт збільшувались. Визріло рішення про розширення ЧАЕС і доведення її
потужності до шісти, а в перспективі і до дев’яти атомних реакторів.
Спорудження
ЧАЕС і м. Прип’яті було оголошено Всесоюзною ударною комсомольською будовою.
1 серпня 1977
року о 20 год 10 хв була завантажена перша ТВС. 21 грудня 1978 року був
введений дію 2-й енергоблок. 3 грудня 1981 року було здійснено пуск 3-го блока
ЧАЕС. 31 грудня 1983 року почав давати перші кіловати електроенергії 4-й
енергоблок.
На 1 січня
1986 року потужність 4-х атомних енергоблоків становила 4 млн. кВт і вийшла на
проекті параметри. Треба мати на увазі, що 3-й і 4-й енергоблоки, що входять у
другу чергу ЧАЕС, відносяться до 2-го покоління атомних електростанцій. Вони
розміщувались не окремо один від одного, як 1-й і 2-й енергоблоки. а в одному
приміщенні, які розділяються між собою тільки внутрішніми стінами.
Будівництво
атомної електростанції і м. Прип’яті проводилося поспішно, що призвело до
зниження якості робіт, креслень.
У статті «Не
приватна справа», яка була надрукована в газеті «Літературна Україна» 27
березня 1986 року, журналістка прип’ятської газети «Трибуна енергетика» Л.А.
Ковалевська висвітила те, що потенційно заклало фундамент ще більш страшної
аварії, ніж та, що мала статись через місяць. Автор статті зосередила вогонь
критики на недоліках будівництва 5-го енергоблоку, навела факти
безвідповідальності і халтури: в 1985 році постачальники недодали 2358 т
металоконструкцій; 326 т суцільного покриття, з браком близько 220 т
металоконструкцій.
Ще в 1983 році
у процесі фізичного пуску 4-го реактору ЧАЕС виявилось, що СУЗ (стержні
управління захистом) вносять позитивну реактивність і тільки через 5 сек.
починають збуджувати негативну. Але ж аварійний захист реактора повинен з
першої миті вносити лише негативну реактивність. Нажаль 4-й реактор не пройшов
усіх необхідних випробувань.
Помилки
проектантів, обслуговуючого персоналу не рідко призводили до аварій і відмов
обладнання. Тільки у 1980 році 8 раз зупинялись енергоблоки, в т.ч. з вини
проектних організацій – дві зупинки, заводів-постачальників – три зупинки,
обслуговуючого персоналу – три.
На думку ряду
вчених і спеціалістів, місце для будівництва ЧАЕС вибрано невдало в багатьох
відношеннях. Так, московський геофізик, доктор фізико-математичних наук Е.В.
Барковський вважає, що ЧАЕС було споруджено на розломі земної кори у долині
річки Прип’ять. У церковно-історичній хроніці описано руйнівний землетрус. що
стався у Чорнобилі в 1530 році. З 1972 року через порушення гравітаційної
рівноваги внутрішніх геосфер Землі прискорилося осьове розтягнення планети, що
зумовило багато геофізичних змін, зокрема активізацію сейсмічності. Незадовго
до аварії на ЧАЕС спостерігалися сильні деформації плити 4-го реактора,
пов’язані з рухом границі розлому.
Ядерна катастрофа
В ніч з 25 на
26 квітня 1986 року в ході проведення на 4-му реакторі ЧАЕС експериментів,
пов’язаних з режимами роботи турбогенератора, виникла великомасштабна з
глобальними наслідками аварія.
О 1 год 23 хв
40 сек 26 квітня перший, а слідом за ним другий вибух зруйнували реактор, в
якому знаходилось 200 т урану. Ланцюгова реакція ділення, яка виникла відразу ж
після вибуху, зупинилась. Почався процес плавлення тепловиділяючих збірок і
всіх елементів активної зони. Утворився багатокомпозиційний розплав металу, що
ділився.
Розвитку
обстановки у ще більш загрозливому напрямку сприяло те, що на тих ділянках
зруйнованого реактору, котрі були доступні для попадання зовнішнього повітря з
киснем і мали температуру 1200-1500оС, загорівся графіт. Всього графітове
завантаження складало 1800 т. Після вибуху водню в реакторі залишилося близько
800 т графіту.
Таким чином,
створилась вкрай загрозлива ситуація, коли горіння графіту і виникнення під реактором
потужної теплової колони утворили небачений в історії людства штучний
радіаційний вулкан фантастичної сили.
За перші
десять діб після фатальних чорнобильських вибухів із руїн 4-го ядерного
реактора було викинуто радіації в декілька мільйонів разів більше, ніж під час
найбільшої в історії атомної енергії аварії на американській АЕС
«Трімай-Айленд» у 1979 р.
Завжди мудра
природа зі своїми самозахисними функціями на цей раз ніби втратила пильність,
послабила свій імунітет. Потужні вітряні потоки, що утворилися саме в цей час у
чорнобильському районі, підхопили радіаційний циклон і він смертельним вихром
пронісся над Україною, Білорусією, Литвою, Латвією, Польщею, Швецією,
Норвегією, потім він погнав ядерні хмари в Німеччину, Нідерланди та Бельгію. Зловісні
вибухи на 4-му реакторі посіяли атомну бурю і розкидали радіацію по різних
напрямках і концентраціях. Рівні радіоактивного забруднення місцевості не
завжди залежали від відстані до ЧАЕС. У Києві, наприклад, 30 квітня -2 травня
1986 року зареєстровані середні рівні радіації становили 1,4 мР/год. Ці рівні
радіоактивного забруднення були приблизно в 100 разів вище фонових, тобто
природних.
Радіонукліди
проникали в землю, воду, рослини, вражали людей, все живе. Вже в перші після
аварії дні в пробах зелені, яєць були виявлені такі радіонукліди, як йод – 131,
рутеній – 103, 106, барій-лантан – 140, цирконій-ніобій – 95, церій – 141, 144,
цезій – 134, 137. До кінця червня 1996 року значимість йоду – 131 в питомій
вазі радіоактивного забруднення території знизилась на стільки, що ведучими за
внеском в сумарну дозу радіоактивності стали довгоживучі радіонукліди –
цирконій, ніобій, рутеній, церій, цезій. Одним із найбільш небезпечних і
поширених радіонуклідів є цезій – 137.
На забрудненій
радіонуклідами площі України спочатку було виділено три зони:
- зона
відчуження (рівень радіації по зовнішньому кордону 29 мР/год). Площа 982 км2.
Вона охоплювала ЧАЕС, м. Прип’ять, 15 населених пунктів, 4627 дворів, 4
колгоспи, 9 промислових об’єктів, 11 навчальних закладів, раніше там проживало
62 852 людей;
- зона
відселення (20-5 мР/год). Її площа – 3320 км2, на які розміщено 23 населених
пункти, 9969 дворів, 5 колгоспів і господарств, 8 промислових об’єктів, 27
навчальних закладів. Тут проживало 33 562 людини;
- зона жорстокого
контролю (5-3 мР/год). Площа 1500 км2, 86 населених пунктів, 29 754 дворів, 2
колгоспи, радгоспів, 16 промислових об’єктів, 44 навчальних закладів. Тут
проживало 46 200 людей.
Подвиг у Чорнобилі
В таких,
надекстремальних умовах вступали в боротьбу з атомною трагедією десятки і сотні
тисяч людей. Ось як про цю небезпеку писала газета «Правда»: «Не більше півтори
хвилини можна працювати на даху, де розкидані сильні джерела випромінювання… Ні
один механізм, ні найбільш досконалий робот не в змозі діяти тут – «вони
зходять з глузду». І ось ідуть добровольці… Повільно, ой як повільно тягнуться
секунди, і ми стаємо свідками того, як народжується подвиг.»
В ту суботню
ніч 26 квітня першим вступив у битву з атомним вогнем склад караулу
воєнізованої пожежної частини № 2, який здійснював охорону ЧАЕС. Почалось
найбільш героїчне в історії пожежної охорони світу бойове розгортання і
протистояння людей атомній стихії. З перших хвилин після вибуху на четвертому
реакторі та локалізації аварії разом з пожежними мужньо боролись працівники
ЧАЕС. Перебуваючи в епіцентрі катастрофи, вони не залишили робочі місця.
Ризикуючи своїм життям, енергетики робили все, що було в їх силах, щоб
врятувати атомну станцію від ще більш небезпечних руйнувань.
Ряд учасників
ліквідації наслідків аварії одержали надто велику дозу опромінення, не сумісну
з життям Людський організм не був спроможний витримати такого потужного
радіаційного удару, який він прийняв на себе в перші хвилини і години боротьби.
Про це свідчать останні драматичні дні і години їх життя. «Я була у чоловіка за
день до смерті (мова йде про працівника ЧАЕС О.Акімова, який лікувався в
московській лікарні), - розповідала його дружина. – Він вже не міг говорити.
Але в очах був біль. Я знала. він думав про ту кляту ніч, програвав у собі
знову і знову… Він отримав дозу 1500 рентген, а можливо і більше, і був
приречений. Він все більше чорнів і вдень смерті лежав чорний, як негр. Він
весь обвуглився, помер з відкритими очима…».
Драматизм
чорнобильської катастрофи не піддається ніякому виміру. Ядерному удару
зазнавалися все нові території, небезпека радіоактивного ураження загрожувала
масам людей. всьому живому.
Особливу велич
подвигу, який здійснили пожежні і працівники ЧАЕС 26 квітня 1986 року, надають
дві обставини:
Перша –
пожежні і енергетики своїми діями відвернули страшну загрозу від мільйонів
людей. Страшно уявити. які наслідки могли бути. якби герої Чорнобиля не
ліквідували небезпеку, що на нас насувалась. Ці люди виконували найбільш
відповідальну роботу на нашій планеті. За значимістю ці дії невеликої за
кількістю мужніх людей не мають собі рівних у людській історії.
Друга –
співробітники пожежної охорони і працівники АЕС, які боролись з вогнем і
радіацією, виявили безмежний героїзм і надлюдські можливості в самому ядерному
пеклі.
Трагедія і
подвиг Чорнобиля сколихнули світ, викликали до життя хвилю милосердя, бажання
мільйонів людей допомогти перебороти спільну біду. В район горя вдень і вночі
прибували робітники, інженери, вчені, спеціалісти різних галузей народного
господарства, співробітники органів внутрішніх справ, державної безпеки,
прокуратури, воїни армії.
Правила поводження у забрудненому
середовищі
Щоб бути
здоровим, треба знати елементарні радіаційно-гігієнічні навички і
використовувати їх у пов¬сякденному житті.
1. Найперше і
найголовніше правило — дотримання чистоти тіла, одягу, приміщення, їжі.
2.
Неприпустимо їсти немиті овочі та фрукти. Адже во¬ни дозрівають біля дороги, де
пил може вміщувати радіоактивні частинки.
3. Не можна
брати до рота зірвану травинку, билинку, смоктати бурульку.
4. Всю обробку
їжі треба робити ретельніше: гарно ми¬ти у проточній воді, зливати, виварювати
і т. ін.
5. Необхідне
вологе прибирання, ретельне витирання пилу з меблів, підвіконня, зміна взуття.
6. Особиста
гігієна: ретельно мити руки з милом перед вживанням їжі, після вулиці,
полоскати рот і горло перед їдою, часто мити голову, приймати душ, дбати про
чис¬тоту одягу.
За днями дні —
минув повільно рік,
За днями дні —
і 26-й минає.
Нехай же лихо
наше проминає
І в світі не
повториться. Ні! Ні!
Хай стане мир
міцнішим у стократ,
Хай над землею
чисте небо буде.
Чорнобиль —
попередження, набат.
Його уроків
людство не забуде.
Хай стане мир
міцніший у стократ,
Хай над землею
чисте небо буде.
Чорнобиль –
попередження набат,
Його уроків
людство не забуде!
Чорнобильська балада
(Виховна година, присвячена Дню пам’яті аварії на
Чорнобильській АЕС)
Мета. Виховувати почуття співчутливості,
критичне
ставлення до історичних подій. Розвивати почуття
гордості за свій народ. Прищеплювати любов до рідного краю.
Обладнання. Стіл, накритий
вишитим рушником, свічка, живі квіти, фотографії пожежників та
електростанції.
Хід виховної години.
Вчитель оголошує тему і мету виховної години.
Учень.
Чорних
дат у людства є немало.
Кожна з
них — це міна під прогрес.
Найстрашніше,
що усіх спіткало, —
Вибух на
Чорнобильській АЕС.
Двадцять шосте
квітня — День скорботи.
Зранку скромних квітів я
знайду
І на
знак журливої турботи
До могил
засмучених піду.
Вчитель
запалює свічку.
1 учень. Чорнобиль. Це назва невеличкого
містечка районного центру, в 130
км від Києва. Заснований у Древній
Русі, Чорнобиль дав своє гірке ім'я атомній електростанції, будівництво якої
почалося у 1971
році. У 1983 році вже працювали 4 енерго-блока із запланованих шести. Але в
історію людства Чорнобиль ввійшов як
найбільша катастрофа.
У травня 1971 року будівельники ЧАЕС розпочали
рити котлован під головний корпус І-го енергоблока. А вже 15 серпня 1972 року
чашу котловану головного корпусу заповнили сотні учасників будівництва АЕС.
Паралельно розгорнулися роботи по зведенню міста енергетиків – Прип’яті.
У ході будівництва першого, другого, а потім
третього і четвертого реакторів масштаби робіт збільшувались. Визріло рішення
про розширення ЧАЕС і доведення її потужності до шісти, а в перспективі і до
дев’яти атомних реакторів. Спорудження
ЧАЕС і м. Прип’яті було оголошено Всесоюзною ударною комсомольською
будовою. 1 серпня 1977 року о 20 год 10
хв була завантажена перша ТВС. 21 грудня 1978 року був введений дію 2-й
енергоблок. 3 грудня 1981 року було здійснено пуск 3-го блока ЧАЕС. 31 грудня
1983 року почав давати перші кіловати електроенергії 4-й енергоблок.
2 учень Будівництво атомної електростанції і м.
Прип’яті проводилося поспішно, що призвело до зниження якості робіт,
креслень. Помилки проектантів,
обслуговуючого персоналу не рідко призводили до аварій і відмов обладнання.
Тільки у 1980 році 8 раз зупинялись енергоблоки, в т.ч. з вини проектних
організацій – дві зупинки, заводів-постачальників – три зупинки, обслуговуючого
персоналу – три.
На думку ряду вчених і спеціалістів, місце для
будівництва ЧАЕС вибрано невдало в багатьох відношеннях. Так, московський
геофізик, доктор фізико-математичних наук Е.В. Барковський вважає, що ЧАЕС було
споруджено на розломі земної кори у долині річки Прип’ять. У
церковно-історичній хроніці описано руйнівний землетрус. що стався у Чорнобилі
в 1530 році. З 1972 року через порушення гравітаційної рівноваги внутрішніх
геосфер Землі прискорилося осьове розтягнення планети, що зумовило багато
геофізичних змін, зокрема активізацію сейсмічності. Незадовго до аварії на ЧАЕС
спостерігалися сильні деформації плити 4-го реактора, пов’язані з рухом границі
розлому.
3 учень. Ту мирну
весняну ніч на берегах Прип'яті люди ніколи не забудуть. Вона була такою
тихою, такою теплою і такою ласкавою. Саме в цю ніч, з 25 на 26 квітня 1986
року, відлік часу став далеко не мирним, а бойовим і аварійним.
О 1 год.
24 хв. 40 сек., коли Прип'ять, містечко атомників, спало безтурботним
сном, раптово пролунав вибух і над 4-м реактором атомної електростанції
гігантське полум'я розірвало нічну темряву.
В ту суботню ніч склад караулу охорони почув грім-вибух.
Начальник караулу — лейтенант В.Правик включив сирену, оголосив тривогу. За кілька хвилин караул був уже біля палаючого енергоблока.
Всього 5 хвилин караул Правика діяв без допомоги. Тут же підоспів із Прип'яті зі своєю групою пожежних лейтенант В.Кібенок. Але ще понад півгодини обов'язки керівника гасіння пожежі виконував В.Правик. 1 год. 20 хв. він знаходився у зоні
високої радіації.
4 учень. Першими до палаючого четвертого
реактора через кілька секунд по тривозі прибули пожежники караулу охорони
станції на чолі із 23-річним начальником караулу лейтенантом Володимиром
Правиком. Із усіх можливих рішень Правик вибрав найправильніше - направив свій
загін на дах машинного залу, адже в цьому залі знаходилися всі турбіни, через
нього йшли численні кабелі високовольтної лінії, які від вогню могли
перетворитись у бікфордів шнур.
Через п'ять хвилин із міста Прип'ять зі своєю групою
прибув теж 23-річний лейтенант Віктор Кібенок. Але ще понад півгодини обов'язки
керівника гасіння пожежі виконував Володимир Правик. Годину 20 хвилин він
перебував у зоні підвищеної радіації.
Віктор Кібенок зі своїм караулом гасив вогонь зсередини
станції. Розпечена маса заливала чоботи, обпалювала ноги. Важко було
пересуватися, але бійці крок за кроком відвойовували у вогню площу. Кібенок не
пам'ятав, як прибула допомога, як дістався до драбини і спустився вниз. Він
утратив свідомість, його винесли у безпечне від вогню місце. Коли прийшов до
тями, перше, що він запитав: «Як там?» Почувши: «Загасили», — Віктор
полегшено зітхнув.
Через два тижні після аварії красивий юнак, по-тавний і
відважний офіцер помер у Московській лікарні, так і не побачівши народженого
вже після трагедії молодою дружиною первістка. Тепер про Віктора і його
соратників кажуть: був добрим, чесним, сміливим, принциповим, любив сім'ю,
друзів, багато жартував. Його улюбленою приказкою була: «Тримайтеся ближче до
життя, хлопці...».
5 учень. В ніч
на 26 квітня Валерій Ходемчук був на зміні. Він загинув у
перші хвилини аварії під уламками четвертого енергоблока ЧАЕС. «Саркофаг» став
для нього вічним пристанищем. Так і не дочекалася Валерія його
мати, дружина Наталка, син Олег та донька Лариса. Не
дочекалася і вся Прип'ять.
Найпершим, у кого зупинилося на момент вибуху серце, був
старший оператор Валерій Іванович Ходемчук. За ним незабаром помер на посту
його друг Володимир Миколайович Шашенюк. Його, опаленого та опроміненого,
винесли на руках пожежники і поховали на першому сільському кладовищі. Валерія
так і не знайшли…Четвертий блок став для нього і могилою, і пам’яттю. Можливо,
на тій бетонній стіні колись напишуть, що не реактор там похований, а він,
Валерій Ходемчук…
6 учень. Начальник
пожежної частини майор Леонід Петрович Телятников перебував на той час у
відпустці. Та, дізнавшись про пожежу, він негайно викликав машину і в чому був
— у сорочці з коротеньким рукавом — помчав до товаришів. Ніколи в житті, скаже
він потім, не було дороги більш тривалої й важкої, ніж ця — завдовжки у
хвилини...
А вогонь все лютував, не затихав. Коли на місце аварії
прибув начальник пожежної частини майор Телятников, то побачена картина вразила
його: відкритий реактор, а зверху над його смертельним радіаційним диханням,
на величезній висоті (приблизно 70
м ) маячили маленькі фігури. Майор піднявся на дах
машинного залу, в полум'ї тріскотіла вся. стріха. Навколо разом з вогнем
клубочився їдкий дим, киплячий бітум пропалював черевики і в'їдався у шкіру.
До п'ятої години ранку пожежа була ліквідована. Подув
легенький вітерець, і величезний стовп диму, пилюки, копоті відірвався від
реактора і посунув територією України, Білорусі сіючи смертоносну радіацію.
7 учень. Коли
молоді пожежники, які першими вийшли на лінію вогню, отримавши
смертельну дозу радіації, були ще живими, журналісти запитували у них: «У вас
була можливість повернутися? Ви могли відступити?».
Так у
данній обстановці вони могли тимчасово відійти, до підходу
підкріплення. Та про це ніхто з пожежників навіть не подумав, тому що вони -
воїни, незмінні і довічні бійці з пожежею. Тому що у них підвищена
відповідальність. Тому що вони дали присягу на вірність народу, в якій зокрема
говориться: « Я клянуся сумлінно і беззаперечно виконувати всі покладені на
мене обов’язки, вимоги уставів і наказів, на шкодувати своїх сил, а вразі
необхідності й самого життя …»
Шестеро із двадцяти чоловік двох
караулів невдовзі померли.
Герой Радянського Союзу лейтенант Володимир Павлович
Правик,
Герой Радянського Союзу лейтенант Віктор Миколайович
Кібенок
Сержант Микола Васильович Ващук.
Старший сержант
Василь Ігнатенко.
Старший сержант Микола Іванович Тітенок.
Сержант Володимир Іванович Тишура.
Вчитель. Їх було 28 - пожежних Чорнобиля.
Вони першими прийняли найжорстокіший удар на четвертому блоці станції. Ніхто із
них не здригнувся, не відступив перед обличчям неймовірної небезпеки. Ми
схиляємо голови перед усіма, хто ціною свого життя оплатив шанс на життя
мільйонів.
Лев Ошанин «Чернобыльская баллада».
Ты вырвалась из сердца поневоле,
По требованью совести людской,
Баллада смерти и баллада боли,
Баллада чистой верности мужской.
Когда бедой чернобыльской пахнуло,
Когда упал наладчик неживым,
Был первым здесь начальник караула
Владимир Правик
с воинством своим.
Гляжу в его лицо - вот-вот расправит
Он эту складку меж густых бровей.
Завидный хлопец он, Володя Правик,
Из тех, чье сердце - гордость матерей.
…Сбить надо пламя! Срезать пламя надо,
А то оно собьет - слепое - с ног.
И вот уже взлетел и встал с ним рядом,
Как стриж весенний, Виктор Кибенок.
Еще ладони Вити не отвыкли
От пахнущего зеленью руля.
Он только что летел на мотоцикле,
Кипеньем белым пенилась земля.
И Танино лицо в венке из вишен…
А здесь, за столько метров от земли,
Под ними огненно вздымалась крыша.
Погибели не видя и не слыша,
Они вершили, просто что могли.
Как удивителен мужской характер,
Когда он достигает высоты,
Когда разверзся атомный реактор
И справиться с несчастьем должен ты.
Что будет дальше - понимали оба,
Но был другой реактор недалеко,
Им просто очень надо было, чтобы
Не дать огню пройти в соседний блок!
И пламя сбили! Но из-под прищура
Увидел Виктор, задыхаясь сам,
Как, вдруг присев, провел сержант Тищура
Рукой по горящим волосам.
А у Володи пламя полушалка
Танцует, плещет в суженых зрачках…
Наталка, двухнедельная Наталка,
Такая долгожданная Наталка
На вытянутых Надиных руках…
Со всем, что было бесконечно милым,
Теперь навеки обрывалась нить.
Спасти реактор было не по силам,
Они имели право отступить.
…Мы в память панфиловцев проносим,
Но снова, хоть для всех войне отбой,
Их, самых первых, тоже двадцать восемь,
Тех, без раздумья кинувшись в бой.
И если бы глухой ночной порой
Те парни долг не выполнили свой,
Все было бы не поправимей втрое,
И ты, быть может, был бы неживой.
Их смерть была ступенями победы -
Там, на вершине, светятся они.
И тысячи других рванулись следом,
Чтобы вернуть земле живые дни.
Могло б не быть событий этой ночи,
А сколько жизней отдано и сил
За то, что кто-то где-то был неточен,
За то, что кто-то в чем-то поспешил.
Чернобыль - только маленькая веха
Растущей в человечестве беды.
Чернобыль - эхо ядерного века
И, может быть, грядущего следы.
Не громкий выброс, а беда какая…
А что, как бомба с пасмурных высот,
Страстям бесчеловечным потакая,
В небытие полмира унесет?..
Не ожидая пышных фолиантов,
Цветы вплетает Родина в венок
Вам, мальчики, герои-лейтенанты,
Владимир Правик, Виктор Кибенок.
Героям прошлых весен нет забвенья.
Все мелкое и злое отстраня,
Тревожные сближая поколенья,
Вновь молодость на линии огня.
Комментариев нет:
Отправить комментарий